Арктика як 51-й штат США. Чому для Дональда Трампа мирна угода між Україною та РФ та арктичне питання – це один пакет? Рефлексії Руслана Шостака з ВЕФ

24.01.2026

Хто контролюватиме Білий континент і яку роль у цьому питанні відіграє Україна? Президент корпорації TERWIN, засновник та співвласник EVA та VARUS Руслан Шостак побував на Всесвітньому економічному форумі 2026 і зробив свої висновки з дискусій, які точилися у Давосі.

Цього року на Всесвітньому економічному форумі у Давосі увага майже всіх політичних та економічних майданчиків була прикута до питання Гренландії. На перший погляд, могло здатися, що тема України відійшла на другий план. Однак, це не так. 

Єдиний переговорний пакет

Ще рік тому я писав про пильну увагу президента США Дональда Трампа до Гренландії. Вже тоді було очевидно: інтереси США значно глибші, ніж просте територіальне розширення чи безпека США. Йдеться про отримання контролю над арктичними ресурсами, стратегічне домінування в районі Північного полюса та системне ослаблення Росії та Китаю в перспективі найближчих десятиліть.

Тоді це виглядало як прагматичний економічний розрахунок. Сьогодні очевидно: цей сценарій почав реалізовуватись. Я не схибив.

Наративи, якими був наповнений цьогорічний ВЕФ, а також публічна риторика Трампа останніх місяців це підтвердили. Для президента США мирна угода між Україною та Росією та арктичне питання – єдиний переговорний пакет. У цій логіці мир в Україні – не окремий гуманітарний жест, а один з елементів ширшої угоди стосовно перерозподілу глобального впливу в Арктиці.

Що таке Арктика насправді

Арктика – один із найбільш ресурсно насичених регіонів планети. Але не розроблений. Тут зосереджено, за різними оцінками, до третини світових запасів природного газу, значні обсяги нафти, а також найбільші поклади рідкісноземельних та стратегічних металів, критично важливих для оборонної промисловості, зеленої енергетики та високих технологій, 

Крім того, Арктика – це Північний морський шлях, майбутня глобальна логістична артерія, здатна скоротити маршрут між Європою та Азією майже вдвічі та радикально змінити світову торгівлю.

Формальні права на Арктику сьогодні мають лише пʼять країн: США, Росія, Канада, Норвегія та Данія.

Чому питання Арктики постало саме зараз

Трамп мислить операціями великого масштабу і прагне увійти в історію як президент, який фактично «приніс» Америці новий штат – ресурси на сотні трильйонів доларів. Востаннє США розширювалися у 1959 році, коли за президента Ейзенхауера до складу країни увійшли Гаваї. Майже через 70 років Трамп хоче повторити цей крок – уже в новому геополітичному форматі.

У цій логіці Україна стає інструментом, здатним наблизити його до глобальної мети, а мирна угода між Росією та Україною – предметом торгу з очільником РФ Путіним за арктичний вплив та перерозподіл контролю над північними територіями на користь США.

Саме тому арктична тема дедалі частіше виходить на першому плані публічного дискурсу.  

Гренландія – лише частина «арктичного» плану Трампа. Кінцева мета – контроль над Арктикою. Я переконаний, що питання Гренландії США зможуть вирішити дипломатичним шляхом. Це лише питання часу.

Далі – Канада та Норвегія. Їхня згода на користь США – також питання часу і тих «переконливих аргументів», які Трамп вміє знаходити.

Так у США де-факто зʼявляється «51 штат». І реалізує це Дональд Трамп – президент, який прагне увійти до історії як «президента світу».

Спроможності освоїти Арктику

Якщо винести за дужки питання етики та демократичних принципів, реальну можливість повноцінно розробляти та масштабно освоювати ресурси Арктики сьогодні мають лише США. Жодна інша держава не здатна інвестувати в цей регіон у повному обсязі, забезпечити необхідні технології, логістику, безпеку та довгострокове масштабування проєктів на десятиліття вперед.

 Що дає Америці контроль над Арктикою:

• контроль за ключовим ресурсним регіоном XXI століття;
• формування нового економічного простору з потенціалом у сотні трильйонів доларів;
• стратегічна перевага над Китаєм та остаточне ослаблення Росії як глобального гравця.

Саме про це ключові економічні та політичні події останніх місяців. Саме про це був Давос у широкому значенні.

Україна при цьому не зникла з порядку денного і не поступилася місцем Гренландії. Навпаки, вона стала частиною глобальної дискусії про світ як інструмент великої геополітичної угоди.

Найближчим часом ми побачимо зростання напруги навколо арктичних амбіцій у Норвегії та Канаді – це додатково підігріватиме інтерес до регіону. Після Арктики настане черга Африки. Америка повернеться туди, і Китаю, який тривалий час зміцнювався на континенті, доведеться серйозно напружитись.

Все, що відбувається, так чи інакше спрямоване проти Китаю. Володіння навіть нерозробленими родовищами нівелює його перевагу над США: незалежно від вартості видобутку, стратегічний ресурс залишається у того, хто контролює територію.