Благодійний Фонд Руслана Шостака створив комфортні умови для перебування українських дітей-сиріт у Туреччині

03.10.2024

Андрій Боблях, Народний депутат України

У серпні я приєднався до моніторингової групи, яка відвідала Туреччину, щоб перевірити умови перебування дітей, евакуйованих з України. Знати про ситуацію — це одне, а побачити все на власні очі — зовсім інше. Після початку повномасштабного вторгнення я чув, що багато дітей були евакуйовані до Туреччини і отримали там комфортні умови. Коли Мінсоцполітики запропонувало відправитися у складі моніторингової місії, я одразу погодився.

До складу нашої делегації входили представники різних органів: заступник міністра соціальної політики Ірина Постоловська, голова Національної соціальної сервісної служби Василь Луцик та начальник відділу моніторингу Інна Гончарук. Ми мали на меті оцінити, як облаштований побут дітей, які вже понад два роки перебувають далеко від рідної країни.

Діти живуть у готельному комплексі біля Кемеру — це затишна котеджна забудова. Вони мешкають у корпусах, зазвичай по двоє, інколи по троє. Помешкання чисті, а деякі деталі нагадують про рідний дім. Діти, звісно, сумують, але мають все необхідне, щоб почуватися в безпеці. Кожен із них отримав планшет від фонду Руслана Шостака, на якому встановлено програми для навчання та розваг.

Важливою складовою їхнього життя є харчування. У закладі працює кухар-українець, тому їжа переважно українська. Раз на три місяці діти можуть обрати новий одяг, і нещодавно вони відвідали фірмовий магазин, де мали можливість приміряти новинки. Їхні емоції від цього процесу важко переоцінити — багато хто купував не лише одяг, а й іграшки. А море, до якого вони можуть ходити щодня, додатково піднімає настрій.

Освітній процес для дітей також організовано на високому рівні. Діти переміщалися з українських закладів із супроводом вихователів, які забезпечують україномовне оточення. Вони навчаються дистанційно за українською програмою, а на території комплексу є велика бібліотека з українськими книжками.

Щодо медичного обслуговування, то на початку були деякі труднощі через мовний бар'єр. Але зараз в дітей є можливість спілкуватися з російськомовним лікарем, що значно полегшило ситуацію. Всі діти пройшли медичні огляди, а одна дівчинка навіть отримала необхідну операцію на серці, яку скасували в Україні через війну.

Мінсоцполітики активно працює над поверненням дітей в Україну, і це справді важливе завдання. Пріоритетом має бути безпека дітей. Нашою метою є повернення їх не до дитячих будинків, а в турботливі родини. Сім’ї — це дуже важливо, але питання залишається: в яких регіонах? Адже в Україні немає безпечних місць.

Туреччина пропонувала забрати дітей з інвалідністю, обіцяючи додаткове піклування, але як це вплине на родинні зв’язки? За рік 40 дітей з Туреччини вже були всиновлені українцями, і вони повернулися до рідної країни. Соціалізація таких дітей є вкрай важливою для їхнього майбутнього.