Я виріс у російськомовній родині. І на власному досвіді відчув те, що колись вважалося нормою — можна було не вчити українську мову. Можна було жити в Україні, але не говорити її мовою. Замість української я вчив фізику, хімію, математику — все, крім культури та історії своєї країни. Українська не була потрібна. Ні в школі, ні в університеті, ні в бізнесі.

До 2014 року я, як і більшість, жив у світі, де українська вважалася факультативом — чимось необов’язковим. Після 2014 року все почало змінюватися. Повільно, незграбно, але змінюватися.

Ми почали вводити українську мову в бізнес: проводили «дні української мови», говорили на нарадах, писали внутрішні тексти. Колеги з Донбасу, Дніпра, Одеси пробували переходити на українську. Це був процес. Повільний, але чесний.

А потім прийшов 2022 рік. І багато що стало очевидним. Я зрозумів, що війна почалася не лише через зброю. Вона почалася тому, що ми занадто довго жили в чужому культурному коді. Тому що я сам говорив російською — і цим, хай несвідомо, підживлював чужу систему сенсів.

Не існує ніяких «одеських», «дніпровських» чи «харківських» мов. Є лише дві — українська й російська. І якщо ти не обираєш свою — за тебе оберуть іншу. Нашому поколінню випала непроста, але чесна роль — перевести країну на українську мову. Це не завдання держави. Це завдання кожного — батьків, керівника, громадянина.

Так, це складно. Так, це потребує зусиль. Але без цього не буде єдиної України. І знаєте, чому я вважаю українську мову настільки важливою? Бо вона формує нашу ідентичність.

Нам не потрібно вигадувати історію — вона в нас уже є. Наша історія бере початок тисячоліття тому. Але весь цей час, навіть у незалежності, ми продовжували жити в мовній залежності.

Я не хочу нікого звинувачувати — ні себе, ні владу, яка так і не створила моделі переходу й адаптації. Війна зробила це за всіх. Швидко. Жорстко. Але чесно. Вона змусила нас усвідомити й прийняти своє — свою духовність, свою ідентичність, свою країну.

З чого почати вже сьогодні? Просто говоріть із дітьми українською. І нехай вони відповідають вам українською — як можуть, як виходить. Так і зрушуються айсберги — по міліметру, але в правильному напрямку. Так ми й зрушимо цей величезний айсберг російського впливу.