Ветераноцентричність у сучасному бізнесі

Руслан Шостак, президент ТERWIN

03.03.2024

Ми повинні стати ветераноцентричною країною, перейнявши світовий досвід і створюючи свій унікальний підхід у роботі з ветеранами.

На мій погляд, ми маємо шукати нові можливості з поверненням ветеранів, наприклад:
1. Створення ПВК. Це цілком логічно для країни із таким практичним досвідом війни. Зрозуміло, що частина ветеранів повернуться до мирного життя, а інша частина захочуть продовжити військову кар'єру. Це ціла нова галузь у нашій країні. Нові спеціальності — оператори ППО, пілоти дронів тощо. Військові потрібні в усьому світі. Якщо ми не влаштуємо наших спеціалістів, втратимо сотні тисяч людей, які легко працевлаштуються після війни у приватні військові комплекси інших країн. Потрібно прийняти той факт, що для нас ветерани — це не проблема, а можливість. А власний ПВК може стати українським сервісом для дружніх країн та можливістю відкриття нових ринків для України, наприклад, в африканських, азійських, латиноамериканських країнах. Згадаймо військовий переворот на Малі у 2012 році, коли демократичний уряд явно потребував міжнародної підтримки. Тоді Франція допомогла придушити повстання, Німеччина та Британія згодом прийшли на допомогу, а могла б бути і Україна. З якого боку не подивитися — ПВК вигідно для української економіки. Якщо 100 тис. солдатів отримуватимуть з/п 5-10 тис. дол., дохід держави складе 10 млрд дол. на рік. Я вже не говорю про непрямі економічні ефекти від взаємодії на відкритих ринках, де фінансова вигода складатиме х10.
2. Поява служб по роботі з ветеранами всередині та поза бізнесом. І саме фахівців із супроводу ветеранів. У країні вже зараз сотні державних програм у мінімум трьох міністерствах і величезна кількість можливостей для тих, хто повернувся з військової служби. А ще фонди, міжнародні програми, муніципальні підтримки, освітні, соціальні, комунальні пільги — мільйон можливостей. Розібратися без допомоги фахівця навіть досвідченому бізнесмену складно, що говорити про простих хлопців — ветеранів? Потрібно, щоб усі ці можливості були акумульовані у спеціальних сервісних центрах. Це цілий новий бізнес-напрямок. Супровід, адаптація, психологічна, фінансова допомога, бізнес-підтримка ветеранів — це невід'ємний процес для країни та бізнесу.
3. Поява нових ефективних кризових менеджерів. Це частина ветеранів, які здобули колосальний менеджерський досвід у надзвичайних умовах на війні. Бізнес має це враховувати. Є чудовий приклад — Walmart — найбільша у світі роздрібна мережа, 10500 магазинів у 24 країнах світу. Довго шукала директора з логістики та зупинила свій вибір на військовому логісті, який брав участь в операції «Буря в пустелі», яку проводили США та Велика Британія у 90-х роках. Цю кампанію назвали пізніше «дивом військової логістики» за блискавичні марш-кидки двох американських корпусів через неприступну Аравійську пустелю. І такі професіонали прийдуть із фронту до українського бізнесу. Важливо їх розглянути та допомогти адаптуватися.
4. Створення інклюзивної інфраструктури у всіх населених пунктах України. Війна повинна прискорити цей процес, як пандемія прискорила перехід до онлайн-сервісів та адаптувала засоби індивідуального захисту у повсякденне життя. Хоча Україна мала вже давно стати інклюзивною, враховуючи, що в нас і до війни налічувалося близько 3 мільйонів людей з особливими потребами.

Взаємодія влади, бізнесу та ветеранів дасть нашій країні нові можливості та допоможе не просто адаптуватися військовим до мирного життя, а й якісно покращити її, реалізувавши свій потенціал та відкривши нові перспективи для розвитку. Тут немає трагедії, є потенціал. Важливо правильно його використовувати. Впевнений у цьому.

Детальніше на сторінці Руслана Шостака.